четвер, 27 березня 2014 р.


Я не забуду тебе, ніколи!
Хай в небі безкрайому плачуть зорі,
хай ракушняк осідає піском в душах,
завірюхи крутить сніг,
але я тебе не забуду, ні!
Середж літа чи серед зими, пам"ятатиму.

Не забуду твоїх очей 
з ніжністю в їхній оксамитовій глибині,
на яких танцює сонечко, 
як на шовковім м"ятому блискові -
посміхнися ще раз мені, - 
бо пронизливе чисте проміння
зі мною всі дні,
я його не забуду ніколи!

Будь спокійною, тепло та легко мені в твоїх снах,
але щастя шалено в очах коливається,
з тріпу в тріп плавно переливається,
вирує, лоскоче зеленою ефедрою
пллом укриті ноги,
9 діб - одні дороги, але я так само з тобою.

Височіють крани вантажних доків,
а ночі проскінуті вогким холодним сріблом,
дорога котиться серпантином,
ховається мій місяць в передосінньому небі,
нами так щедро задимленім, 
- та ось замахали крилами, враз знялися -
і шукай, наче вітру в самотнім степу,
де не видно слідів від колишніх стоянок,
де немає 1100 однакових заправок,
тільки гори та кедри на твій особистий квадрат кілометра,
на твій шалений колір плям не поставлю, чуєш?

Я сплету вінок з гірських квітів,
і нехай нагадає про тебе, мила,
на кривих міжгірських стежинах,
на прогрітім за день камінні,
 і на морі, синім-пресинім, 
де вирує останній шторм

31.08.2013 

Немає коментарів:

Дописати коментар