Стук-стук, стук-стук
в глибині - в унісон з серцем - потяг,
за вікном - вогні,
в цій ночі негустій яскраві, жовті
мітечок пилу безіменних сіл.
Завтра я буду під звичним небом,
які закривають коробки,
Але уже іншим, чуєш, маленька?
І якщо треба вийти, - вип"ю вина,
затягну із кишені сухого -
і зірву до чортів стоп-кран,
зістрибну на блискучі колії,
піду по шпалам просмоленим
до палаючого горизонту,
помираюче знову сонце - мій брат,
хай котиться вниз,
а за мною - ні криків, ні сліз, тільки спогад.
Я у темні й далекі гори
до світанку зірвусь і піду
31.08.2013

Немає коментарів:
Дописати коментар